Лабораторні Роботи

Лабораторні роботи

Лабораторні роботи №5

завдання №5

Сад манголій

Сад магнолій закладений в 1966 р Він розташований в затишному місці ботанічного саду, його південній частині. Вибір місця не випадковий, оскільки магнолії не байдужі до тепла і затишку.

Нині в Саду магнолій зростає 10 видів, 3 різновиди та 10 культиварів роду Магнолія (Magnolіa L.). Особливо ефектні під час цвітіння магнолія зірчаста (Magnolіa stellata), магнолія оберненояйцевидна (M. obovata), магнолія лилиецветних (M. lіlіflora) і численні декоративні форми магнолії Суланжа (M. xsoulangеana).

До родини магнолієвих належить і тюльпанове дерево (Lіrіodendron tulіpіfera).

Між садом магнолій і ділянкою рожевих ростуть рідкісні рослини, переважно теплолюбні: стіракс (Styrax obasіa), птеростіракс щетинистий (Pterostyrax hyspіda), ідезія (Іdesіa polіcarpa), Абелія щитковидна (Abelіa corymbosa), багрянник японський (Cercіdіphyllum japonіcum), піраканта шарлахово (Pyracantha coccіnea), будлеи (Buddleіa L.) та інші.

Сад бузку

Знайдіть відповіді на запитання:

1) Яку площу займає сад бузків? 

1)сад бузків займає 2,45 га .

2)Скільки видів бузку представлено в колекції? 

2) В колекції представлено 21 вид.

Рідкісні рослини

 Айстра альпійська 

Таксономічна належність: Родина Айстрові (Складноцвіті) — Asteraceae (Compositae).
Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
Наукове значення: Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом.
Ареал виду та його поширення в Україні: Циркумполярний аркто-альпійський вид, диз’юнктивно поширений у Євразії, у Пн. Америці представлений окремим підвидом (subsp. vierhapperi Onno). У горах Середньої Європи досить рідкісний. В Україні — Карпати (Свидовець, Мармарош, Чорногора та Чивчин). Адм. регіони: Ів, Зк.
Чисельність та структура популяцій: Відомі поодинокі локалітети (близько 10). Для більшості популяцій характерні неповночленні вікові спектри, без ювенільних та імматурних рослин насінневого походження, проте часто наявні такі рослини вегетативного походження. Чисельність у межах 5–15 рослин на 1 м2.
Причини зміни чисельності: Випасання худоби та інші прояви господарської діяльності людини, у тому числі зривання на букети та викопування рослин для озеленення.
Умови місцезростання: Субальпійський та альпійський пояси на висоті 1200–2000 м н.р.м., на схилах різної експозиції, переважно на слабко задернованих ділянках, у розщелинах скель, на осипищах та «полицях», в асоціаціях Achilleo (schurii)Dryadetum, Saxifrago (paniculatae)-Festucetum versicoloris, Thymo-Festucetum amethystinae та ін. (кл. Carici rupestris-Kobresietea bellardii, Elyno-Seslerietea). Ксеромезофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Гемікриптофіт. Багаторічна трав’яна рослина з довгими горизонтальними та короткими висхідними кореневищами, мичкуватою кореневою системою й висхідними напіврозетковими надземнимии пагонами 5–25 см заввишки, які несуть верхівкові поодинокі кошики 2–5 см діаметром, крайові квітки з бузково-фіолетовою оцвітиною, серединні квітки з жовтою оцвітиною. Більшість листків зосереджена у прикореневих розетках, частина їх розташована на стеблах, усі листки короткочерешкові, з суцільними яйцеподібно-лопатчастими збіжними пластинками 5–8 см х 10–20 мм. Цвіте у липні– серпні, плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняється у Карпатському БЗ. Доцільно встановити режим заповідності на Чивчині та моніторинг найбільш вразливих популяцій, зокрема, на Мармароші та Чорногорі. Заборонено збирання рослин та порушення місць зростання виду.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Широко культивують у ботанічних садах, альпінаріях та на приватних ділянка.
Господарське та комерційне значення: Декоративне. 3.завданя
Гетьмани
САМІЙЛО КІШКА (1600-1602)

Cкорше, аніж би це здавалося по солуницькій катастрофі, міняє непримириме становище польської влади до козаків і поволі примирює з собою й обєднює два порізнені табори в лоні козаччини. В 1600 р. бачимо на чолі цілого, обєднаного козацтва Самійла Кішку, героя думи про бунт бранців на турецьких галєрах, їх перемогу над турками й щасливий поворот на Україну.
Туркофільска Волощина почала в 1600 р. війну з польонофільською Молдавією. Волоський воєвода Михайло пішов на молдавського господаря Петра. Польські впливи на молдавську політику були загрожені й Польща пригадала собі козаків, що то нераз уже ходили на Молдавію, трясли її престолом і знали там усі входи та виходи. Якось забулася сеймова ухвала про поставлення козаків поза законом, а в кватирі козацького гетьмана Кішки зявився висланник польського уряду Іван Оришівський, той сам, що колись гетьманував козакам за Баторія.
Кішка був не від того, щоби вмішатися в молдавсько-волоське непорозуміння, але коли це має бути в інтересі Польщі, то хай вона здійме з козаків «баніцію» й поверне їм автономію, плату й клейноди з часів Баторія. Король Жигмонт III пообіцяв сповнити козацькі домагання й, на королівське слово, рушило 4000 козаків у похід на Волощину. На спілку з військом коронного гетьмана Замойського, розбили козаки війська волоського воєводи й посадили на волоському престолі Семена Могилу, брата молдавського господаря Петра.
Тимчасом загрозила Польщі небезпека від півночі. По смерти Івана Вази, брата польського короля Жигмонта III, шведський престіл, що належався Жигмонтові, захопив його дядько Карло Зідерманляндський, досьогочасний регент. Оповістивши себе королем, він зайняв Естонію а в 1600 р. загрозив Ливонії, т. зв. польським Інфлянтам. Почалася війна й поляки побачили, що без козацької допомоги не обійдеться. Під вражінням небезпеки, варшавський сойм уневажнив свою ухвалу про баніцію на тих козаків, що приймуть участь у протишведській виправі. Правда, давної автономії козацтву, покищо, сойм не повернув. Не підчинив їх, як колись, королеві, але старостам і землевласникам, що на їх землях жили козаки. Всеж таки скасування баніції було досягненням, за яке варто було допомогти Польщі в її шведській потребі.
На Ливонію вимаpшерувало 2032 козаків. Було їх 4 полки, по 5 сотень кожний. Відділом проводив Самійло Кішка, що й наложив головою в бою під Фелліном. Його місце зайняв Гаврило Крутневич.



завдання 2
Кримські печери
 Ма́рмурова пече́ра (рос. Мраморная пещера, крим. Mermer qobası) — печера на нижньому плато гірського масиву Чатир-Даг Кримських гір. Розташована у Сімферопольському районі АР Криму (Україна), неподалік від села Зарічне. Популярний туристичний об'єкт.

Мармурова печера
«Глиняна зала» Мармурової печери
Розташування	Україна Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, біля с. Зарічне
Глибина	60 м
Довжина	понад 2 км
Висота над рівнем моря	920 м
Рік відкриття	1987
Освітлення	понад 1 км